ІМТ не завжди точно показує ожиріння: лікарі пропонують інший підхід
Троє людей з однаковим ІМТ можуть мати зовсім різні діагнози. Лікарі перевірили схему, яка це враховує, і кажуть, що вона точніше відрізняє здорових від хворих.
Однаковий ІМТ, різні діагнози
Візьмімо трьох людей із ІМТ 32. За цим показником усі вони мають ожиріння. За новою схемою одна може не мати зайвого жиру й бути здоровою. У другої жиру забагато, але органи працюють без порушень: це доклінічне ожиріння. У третьої надлишок жиру поєднується з порушеннями роботи органів, і це клінічне ожиріння.
Професор метаболічної та баріатричної хірургії Королівського коледжу Лондона Франсиско Рубіно визнає: так лікарям складніше. Проте діагноз, на його думку, слід ставити для кожної людини окремо. Тоді можна обрати найкращу допомогу: поради щодо способу життя, препарати GLP-1 для схуднення або операцію.
«Ми можемо оптимізувати втручання і зрештою ефективніше використовувати ресурси», — сказав Рубіно. Чи варто застосовувати схему в клініці, він, за його словами, не сумнівається: «безумовно так».
Що показали медичні записи
Результати опубліковано в журналі Nature. Частина людей із високим ІМТ за новими критеріями ожиріння не мала, а ризик смерті в них був нижчим, ніж в інших, яких вважали здоровими. Серед людей із доклінічним ожирінням 80–90% не перейшли до клінічного протягом наступних 10 років.
Загальна кількість людей з ожирінням за новим визначенням зросла лише трохи.
Команда Рубіно використала записи понад 800 тисяч людей із Британії, США, Китаю та Іспанії. Здоров’я учасників відстежували до 15 років. Перевіряли підхід, який торік запропонувала комісія журналу The Lancet за участі Рубіно та інших експертів.
Де ІМТ помиляється
ІМТ рахують так: вагу в кілограмах ділять на зріст у метрах у квадраті. Лікарі давно вважають його грубим інструментом. Через нього частину людей із надлишком жиру пропускають, а здорових інколи записують у хворі.
Нова схема, яка поєднує ІМТ з іншими вимірами й тестами на роботу органів, показала: лише за ІМТ ожиріння не помічають у 5–9% дорослих. Ще до 3% діагноз ставлять помилково.
«Ця хибна класифікація може охоплювати десятки мільйонів людей», — каже Рубіно. За його словами, неточність ІМТ становить велику проблему і для суспільства, і для окремої людини.
Другий крок діагностики розрізняє дві стадії. Клінічне ожиріння — це активна хвороба, коли надлишок жиру вже порушує роботу органів. За доклінічного жир є ризиком для здоров’я, але проблем ще не викликав.
Як рахують за новою схемою
Якщо ІМТ перевищує 40, людину вважають такою, що має ожиріння. Тих, у кого ІМТ нижчий, лікарі перевіряють на надлишок жиру за обхватом талії.
ІМТ від 30 і вище разом із підвищеним обхватом талії або співвідношенням талії до зросту означає ожиріння. Так само з ІМТ від 25 до 29,9, якщо обидва показники високі. У більшості країн підвищеним обхват талії вважають понад 102 см для чоловіків і понад 88 см для жінок. Високе співвідношення талії до зросту починається приблизно з 0,57.
Джерело: the Guardian